вівторок, 1 грудня 2009 р.

Інтернет з людським обличчям: гуманітарні аспекти, нетикет

Усе в житті еволюціонує, трансформується, розвивається, рухається... Не лишилася поза увагою цієї аксіоми і всесвітня мережа Інтернет. Згадаємо, чим був для нас Інтернет вчора – для більшості, засобом поширення інформації. Що таке Інтернет сьогодні? Це електронна комерція, де належне місце посідіє електронна торгівля; це IP-телефонія; потужні пошукові системи; електронна преса; дистанційні освітні ресурси; різноманітні мережеві розваги. Іншими словами, сучасний Інтернет – це робота, освіта, самоосвіта і дозвілля.

Так склалося, що на сьогоднішній день у суспільстві діють дві основні діалектично пов’язані тенденції розвитку – одна з них полягає у єдності, цілісності людства, а інша у створенні нових можливостей для всебічного розвитку індивідуальності, індивідуалізації особистості. Ці тенденції теж певною мірою вплинули на еволюцію ресурсів та послуг Інтернету. Мережа акцентує увагу на особистості, її потребах, інтересах. Враховуючи усе вищесказане, сьогодні ми повинні розглядати Інтернет ще й як особливе віртуальне середовище людських взаємин. Пропоную більш детально розглянути Мережу з точки зору віртуального „суспільства” зі своєю віртуальною мораллю.


Зміни торкнулися не лише ресурсів і послуг Мережі, а й її „віртуальних мешканців”. Контингент Інтернету за останні роки урізноманітнився, активні його учасники – молодь, юнацтво, діти. У віртуальному світі на них чекають безліч можливостей для розвитку, самореалізації, освіти, відпочинку, за умови раціонального використання невпинно зростаючого потенціалу Інтернет. Та окрім великих плюсів мережеве суспільство має свої мінуси – фінансові шахраї, хакери, різного роду дезінформатори, тенета спокус (порноіндустрія, комп’ютерні ігри тощо). Трапляються випадки, коли, навіть, дорослим людям з розвиненим критичним мисленням важко уникнути небезпеки у віртуальній спільноті. А як бути юному користувачеві з його природньою цікавістю, наївністю, романтичністю, жагою пригод, потягом до незвіданого... Традиційно, найкращий спосіб захисту у цьому випадку – знання як технічних, так і етичних норм мережі, небезпек, що можуть спіткати, способів уникнення небажаних проблем. Де цьому навчають? Деякі ази можна отримати в освітніх закладах, але ця інформація буде стосуватися переважно тієї сфери Мережі, що має відношення до навчальної діяльності. На Інтернет-кафе сподіватися не доводиться, вони лише надають технічний доступ до Мережі. Ще якусь часточку знань юні користувачі можуть отриматити з власного життєвого досвіду, шляхом спроб і помилок, що не завжди безпечно. Щось можуть підказати „старожили” Інтернету.

Надійним помічником у віртуальному cередовищі може бути бібліотечний заклад, що працює з молоддю, юнацтвом, дітьми. Адже сучасна бібліотека – це інформаційно-комунікативний, соціальний, культурний, виховний центр. На сьогодні у бібліотечних Інтернет-центрах, де налагоджено технічні аспекти роботи, потрібно звернути більше уваги на особистість користувача Мережі.

Чим відрізняється Інтернет-центр у бібліотеці від звичайного Інтернет-кафе? В першу чергу тим, що там з відвідувачами працює фахівець-консультант, який має можливість індивідуальної роботи з кожним користувачем, в процесі чого можна з’ясувати рівень інформаційної культури відвідувача, його потреби, інтереси і виходячи звідси поступово надавати йому необхідні відомості, а для цього консультант повинен мати високий рівень власної мережевої компетентності, потрібно постійно працювати над собою і збагачувати скриню власного досвіду.

Першочергово, консультант самостійно або посередництвом заздалегідь підготовлених матеріалів повинен пояснити ази безпечних віртуальних стосунків, щоб новачок впевнено, вільно пройшов процес соціалізації у віртуальному суспільстві і мав змогу користуватися усіма його корисними благами. Безпека юного мешканця Мережі – перше і найважливіше з того, що має забезпечити Інтернет-центр у бібліотеці. Спробую проілюструвати вищесказане прикладами з життя.У Державній бібліотеці України для юнацтва був випадок, коли зник один з постійних відвідувачів Інтернет-центру і мати звернулася до консультантів з проханням про допомогу. Завдяки тому, що консультант знав адресу улюбленого форуму юнака, вдалося дізнатися про його місце перебування. А якось відвідувачка нашого Інтернет-центру звернулася за порадою через невдалий жарт однокласників, які скориставшись можливостями графічного редактора, жорстоко пожартували над однокласницею, створивши сайт зі спотвореними фото дівчинки та розповсюджуючи посилання на цей ресурс серед однолітків.

Майже щодня трапляється так, що наші новенькі відвідувачі забувають виходити зі своїх сторінок на таких сайтах, як „Однокласники” чи „В контакті”, а інші відвідувачі вільно без перешкод не навмисне, звичайно ж, потрапляють на ці сторінки. Добре, якщо вони толерантні і вчинять належним чином, просто закриють сторінку. Але треба брати до уваги й те, що не всім близькі закони моралі. Особлива небезпека полягає в тому, що на подібних ресурсах людина не використовує нік, а виступає від себе особисто – у віртуальному світі зберігається її особиста реальна інформація (прізвище, ім’я, відомості про народження, місце проживання, телефони тощо). Якщо така інформація потрапить до лихих рук, може статися біда. Відомі випадки, коли шахраї отримавши особисті відості людини, телефонують і виманюють гроші, скажімо, говорячи дитині, що батьки потрапили до лікарні і терміново потрібні гроші на лікування, можна їх перевести на оговорений рахунок. Попередити небезпеку можна вчасно інформуючи користувачів Мережі, проводячи з ними відповідну виховну роботу.

На „території” Інтернету, як і в будь-якій сфері людських відносин, панують свої правила поведінки, існують певні традиції, своєрідна культура спілкування, що має власну назву – нетикет (nettiqete), мережевий етикет. Поняття з'явилося у середині 80-х років минулого століття.

В цілому положення нетикету можна поділити на три категорії:
— психологічні, емоційні (звертання: "Ти", "Ви", використання смайликів і їх кількість, підтримка новачків чи їх ігнорування тощо);
— технічні (використання строк певної довжини, обмеження на розмір листів, їх підписи, допустимість написання у верхньому регістрі, допустимість форматування (виділення курсивом, кольором тощо);
— адміністративні (правила назв (заголовків) тем, правила цитування, допустимість реклами, допустимість флейму, необхідність притримуватися тематики співтовариства).
Люди, які звикли до певного товариства, можуть ненароком порушувати правила іншого. Тому практично у всіх інтернет-товариствах вимагають ознайомитися з правилами і висловити свою формальну згоду на їх дотримання. крім того, зазвичай рекомендують перед тим, як писати повідомлення до товариства спочатку прочитати існуючі топіки, відчути їх дух і атмосферу.

Найчастіше під порушенням нетикету розуміють образи та перехід на особистості, зловмисний відступ від теми (оффтопік), рекламу, саморекламу у недоцільних для цього місцях. Також цілком припустимо, що порушенням нетикету можуть виявитися наклеп та інша зловмисна дезінформація чи плагіат.

Для уникнення помилок в мережі необхідно знати деякі поняття:
— флейм – це процес, що іноді виникає в Інтернеті, "словесна війна";
— флуд – це повідомлення у форумах і чатах, що займають великі об'єми і не несуть корисної інформації;
— спам – повідомлення, що надсилають невідомі Вам люди, без вашої на те згоди;
— офтопік – повідомлення не по темі поточного обговорення чи поштової розсилки.
Серед основних заповідей мережевої моралі, що має знати кожен член мережевого суспільства, фахівці виділяють наступні.

1. Пам’ятайте, що Ви спілкуєтеся з людиною.

Золоте правило, що викладали нам ще в дитячому садку – не роби іншим того, чого не хочеш отримати від них взамін. Мережа знайомить людей, які, можливо, ніколи б не зустрілися у реальному житті. Але у віртуальному просторі ми отримуємо набагато менше людяності, ніж в реальному житті. Зачасту люди зловживають тим, що співрозмовник не може їх бачити і дозволяють собі речі, яких би ніколи не дозволили в реальному житті. Звичайно, можна використовувати Мережу для більш вільного самовираження, однак, не варто забувати головного принципу етикету: усюди в Мережі знаходяться люди и перед тим, як написати щось образливе, варто подумати, чи зміг би я сказати це в реальному житті. Не варто забувати і той факт, що слова в віртуальному просторі фіксуються.

2. Дотримуйтеся тих же правил поведінки, що і в реальному житті.
У реальному житті більшість з нас притримуються певних законів, іноді через обмеження, іноді через побоювання бути спійманим. У віртуальному світі менше шансів «попастися»і люди вважають, що правила поведінки у Мережі менш вимогливі, аніж у реальному житті. Це помилкове твердження можна пояснити, але все одно воно лишається помилковим. Стандарти поведінки можуть відрізнятися у різних точках мережевого простору, однак вони не менш м’які, ніж в реальному житті. Краще дотримуватися закону як в реальному, так і у віртуальному житті.

3. Зберігайте обличчя.

Користуючись перевагами анонімності – інші можуть не бачити кольору Ваших очей, шкіри, волосся – пам’ятайте, що враження про Вас складатимуть з Ваших висловлювань. Не зайвим буде згадати граматику, осмислювати семантичне наповнення висловлювань. Коли хочеться сказати щось, на зразок “мені здається...”, “я чув, що...”, запитайте себе – а чи не перевірити цю інформацію ще раз на випадок достовірності фактів. Недостовірна інформація здатна викликати бурхливий шквал емоцій в Мережі. Не ображайте інших. Будьте терплячі і ввічливі. Не використовуйте ненормативну лексику. Не йдіть на конфлікт заради самого конфлікту.

4. Допомагайте іншим там, де ви спроможні це зробити.

У Мережі дуже ефективно задавати питання, адже їх переглядає багато людей. Навіть, якщо кваліфіковану відповідь дадуть кілька нетизян, загальний об’єм знань в Мережі збільшиться. Обмін досвідом – захоплива справа у Мережі. Це давня і славна традиція, адже Інтернет виріс з бажання вчених обмінюватися досвідом.

5. Не встрявайте у конфлікти і не допускайте їх.

Флейми – емоційні висловлювання, висловлені зачасту без врахування думки інших. Це повідомлення, де такт – не найголовніше, а головна мета – викликати реакцію користувачів: “Ну, давай, скажи, що ти насправді про це думаєш?”.
Чи забороняє Інтернет флейми? Не зовсім. Флейми – теж стара традиція Мережі (а етикет не проти традицій). Флейми можуть нести задоволення як авторам, так і читачам. А ті, хто отримує флейми, цілком можуть на них заслуговувати. Але етикет проти флеймів, що переростають у війни – серії злобних повідомлень, що ними обмінюються два чи три учасники дискусії.

6. Поважайте право на приватну переписку.


7. Не зловживайте своїми можливостями.

Деякі нетизяни відчувають себе професіоналами. Це як аси в кожній мережевій грі, експерти в кожному офісі, системні адміністратори у кожній системі. Наділені більшими знаннями чи повноваженнями ці люди автоматично отримують переваги. Однак, це не означає, що вони можуть ними користуватися. Наприклад, системні адміністратори не повинні читати приватні поштові повідомлення.

8. Вчіться пробачати помилки іншим.

Кожен колись був новачком. Якщо ви помітили помилку, повідомити про неї краще у приватному повідомленні. Не будьте високомірними і гордовитими. Іноді можна демонструвати нетикет, тут же порушуючи цей же нетикет.

Юні користувачі, як правило, починають взаємодію з мережевим середовищем зі створення своєї поштової скриньки. Щоб вона служила з користю існують певні правила вхідної та вихідної кореспонденції. Серед основних такі:
- будьте лаконічні;
- використовуйте строку Заголовку;
- звертайте увагу на вкладки;
- не відсилайте листів щастя;
- використовуйте підпис, але не більше 4-7 строк.
- використовуйте смайлики для передачі емоцій;
- відповідаючи, цитуйте лист вміру.

Форми і методи бібліотечної роботи, що можуть посприяти формуванню мережевої культури споживачів:
1) індивідуальні: бесіда консультація (під час запису до Інтернет-центру, під час роботи з конкретними ресурсами; бесіда-рекомендація (коли консультант дізнається більше про відвідувача – його потреби, проблеми, індивідуально-психологічні особливості – можна порадити цікаві і корисні ресурси);
2) масові: уроки, лекції, мозкові штурми, тренінги, диспути, круглі столи тощо;
3) наочні: плакти, постери, флаєри, листівки, інформаційні полички, викладки тощо. Можна присвятити срорінку сайту цьому питанню (доктор Нетикет, наприклад);
4) власний приклад: допомога, спираючись на власний досвід, заохочення більш досвідчених серфінгістів підтягувати новачків. Під час роботи над розробкою власних web-ресурсів, слідкуйте, щоб вони були етичними по відношенню до користувача.
Формування мереженої культури користувачів Інтернет-центру сприятиме їх безпечному „серфінгу” в Мережі, розширенню можливостей для навчання, роботи, відпочинку, усе це сприятиме формуванню позитивного образу бібліотеки в очах Ваших відвідувачів.

Використані інформаційні ресурси:
Сетевой этикет [Електронний ресурс]. – Електрон. дані. – Режим доступу: http://netiquette.narod.ru/. – Загол. з титул. екрану. – Мова: рос. – Перевірено: 11.11.2008.
Introduction to E-Mail: n Online Interactive Tutorial [Електронний ресурс] / Created by Lecia Eubanks
Cherokee Regional Library. – Електрон. дані. – Режим доступу: http://www.walker.public.lib.ga.us/tutorial/email_tutorial.htm . – Загол. з титул. екрану. – Мова: англ. – Перевірено: 11.11.2008.
Netiquette [Електронний ресурс]. – Електрон. дані. – Режим доступу: http://www.amit.org.il/learning/english/netiquette/. – Загол. з титул. екрану. – Мова: англ. – Перевірено: 11.11.2008.
Netiquette Guide [Електронний ресурс] / University of Wollongong. – Електрон. книга. – Режим доступу: http://www.uow.edu.au/student/elearning/netiquette/index.html. – Загол. з титул. екрану. – Мова: англ. – Перевірено: 11.11.2008.
Virginia Shea Netiquette [Електронний ресурс] / Virginia Shea. – Електрон. книга. – Режим доступу: http://www.albion.com/netiquette/book/index.html . – Загол. з титул. екрану. – Мова: англ. – Перевірено: 11.11.2008.

Немає коментарів:

Дописати коментар