Термін «толерантність» означає терпіння, але сьогодні це перш за все – прийняття, без схвалення або агресивного засудження.
Це «право на інакшість».
- Расова приналежність, колір шкіри, розріз очей і т.д.;
- Громадянство (іноземець);
- Соціальний статус (різні соціальні прошарки);
- Релігія (протиріччя конфесій та релігійних вподобань)
- Національна культура (інакше виглядати, цікавитись іншим);
- Молодіжна культура (різні молодіжні субкультури)
- Стать (статеві стереотипи);
- Гендер (гендерна поведінка);
- Сексуальна орієнтація («традиційна-нетрадиційна орієнтація»);
- Здоров’я (інвалідність, каліцтво, «помітні» хвороби);
- Вік (старість, дитинство).
Важко знайти сьогодні поняття, з яким проводили би таку кількість маніпуляцій, ставлячи людину в доволі цікаве становище. Ми маємо справу з діапазоном сприйняття толерантності від радикально негативного до безумовно позитивного. Толерантність як слабкість і покора, «всеприйняття» – або толерантність як активна життєва позиція самодостатньої думаючої людини. Такий спектр відношень лежить перед нами, і з нього можна вибрати будь-який відтінок.
Отже, про що йде мова?
Переважно під нетолерантною поведінкою мається на увазі агресивне несприйняття будь-чого, що відрізняється від умовної «норми», прийнятої в середі окремої особи або в певному соціальному колі.
Звичні шляхи нетолерантності стосуються наступних моментів:
Шовінізм і ксенофобія – поширені прояви відсутності толерантності.
Шовінізм — пропагування національної переваги на чужих етнічних територіях (на територіях іншої етнічної спільноти одним народом (нацією) — іншим народам (націям)).
Ксенофобія – страх перед чужими, сторонніми. Вона може включати: етнофобію, антисемітизм, мігрантофобію, націоналізм, дискримінацію, нетерпимість. Небезпека міжетнічної, міжконфесійної, соціально-економічної, політичної нетерпимості зростає разом із активність екстремістських рухів, які розпалюють ненависть та соціальні конфлікти.
Варто знати, що ксенофобія властива практично всім живим істотам, це природній механізм, направлений на захист свого виду, генофонду, а в людському аспекті – нації. До тих пір, поки нація і культура зберігає себе, поки йде здоровий обмін цінностями, що взаємно збагачує обидві (або більше) сторони, толерантність повинна стояти на сторожі такого обміну.
Американські дослідники провели простий експеримент – на невелику ділянку із мурашником з чорними мурахами запустили чужака – чорного мураху з іншої домівки. До «родича» поставились серйозно, його не пускали в мурашник, оскільки не були з ним знайомі. Але в цілому з «гостем» нічого не сталось. До того ж мурашника пустили рудого мураху – і його розірвали чорні господарі мурашника. Власне, якщо перша комаха була «умовно-своєю», то друга – яскраво-вираженим чужаком.
Отже, для природи це цілком звичне явище, обумовлене еволюцією і боротьбою за виживання.
Доречи, цей пункт – один із важливих моментів для провокацій. Тому лише людина думаюча, аналізуючи отримані знання, зможе відійти від простої тези «ксенофобія – це природньо» до висновків про цінності людської культури, мораль та етичність, еволюцію людського суспільства тощо.
Толерантність – широке поле для провокацій, махінацій та маніпуляцій. Підміна цього поняття на близькі и не дуже близькі – розповсюджене явище.
Терпіння та розуміння – це не абсолютне прийняття всього, що протирічить внутрішнім переконанням. Людина, яка сприймає абсолютно все – безпомічна. Вона прийме й жорстокість, й несправедливість, й агресію, адже все можна прикрити поняттям толерантності.
Тож яким чином розділити настільки складне і неоднозначне поняття?
Перш за все толерантність – активна життєва і соціальна позиція, направлена на гармонізацію суспільства і стосунків в умовах неоднорідності расової, культурної, соціальної. Метою толерантності є співіснування на взаємовигідних умовах. Співіснування, коли всім учасникам стосунків комфортно.
Толерантність починається зсередини. Людина, що приймає себе у світі – повноцінна. Вона не буде компенсувати власну неповноцінність приниженням інших за будь-якими їх якостями.
Вчитись толерантності варто саме зсередини, з себе. При нагнітанні зовнішніх обставин, при соціальній нерівності та соціальних негараздах толерантність може стати «опудалом» для активних «захисників цінностей, нації, раси».
Сьогодні в основі провокацій лежить підміна понять. Толерантністю називають явище, яке найпростіше назвати сленговим словом «терплячка». Для багатьох людей толерантністю є терпіння притиснень, адже «навіть коли тобі «сідають на шию», ти мусиш терпіти – толерантність!»
Але суттю толерантності є вміння відноситись до інших незалежно від їх: раси, нації, релігії, мови, гендеру, статі, сексуальної орієнтації, політичних вподобань і таке інше.
Толерантна людина реагує на конкретні дії, конкретну поведінку, вчинки, мораль. Толерантна людина не говорить «вони всі так вчинять», і не мотивуватиме свої вчинки чиїмось походженням, кольором шкіри або національністю.
Толерантна людина відноситься до іншої по її моральним якостям і поведінці, а не по зовнішнім проявам або внутрішнім незмінним якостям (мова, колір шкіри, релігія).
Якщо людина поступає аморально, це дуже рідко залежить від її статі, національності, раси.
Але - якщо людина мотивує свою власну аморальну поведінку релігійними переконаннями, статтю, політичними поглядами, чи варто прикладати до неї поняття толерантності? Чи не буде толерантно саме засудити цю людину по загальнолюдським моральним принципам? Не вважаючи на її становище, расу, стать чи релігію. Як можна відноситись «толерантно» до тероризму, коли організатори терористичних акцій прикриваються якраз власною національністю, культурою або кольором шкіри. Це – крайні приклади, адже ми стикаємось із толерантністю практично щодня.
Толерантна людина відноситься не узагальнюючи, а індивідуально. До уваги береться не біологічна ознака, не стереотип, не соціальне становище – а безпосередня поведінка, слова. Саме вона, саме ця людина, особа – стає об’єктом огляду, оцінки, відношення.
Для толерантності необхідна взаємність. Якщо ми будемо відноситись толерантно до представника іншої нації, а він, з огляду на його особисті якості, скористається цим, тоді толерантність буде лише надмірним терпінням, що перетвориться на слабкість.
Немає можливості відноситись до всіх людей однаково. Є різні критерії відношення. Так, до людини з обмеженими можливості толерантно буде відноситись як до рівного. Це можливо рівно до тих пір, поки не стає необхідним використати саме ті можливості, яких вона позбавлена. Такі тонкощі дійсно складні, особливо для не психолога, не соціолога. Всі люди ведуть себе по-різному, а отже, і відношення до них повинно бути різним.
Потурання вседозволеності, що опирається на «толерантність» - ось небезпека, з якою ми зустрілись.
Толерантність – це можливість взаємодії між людьми поза контекстом їх вроджених властивостей і якостей, які вони не можуть змінити. Це визнання того, що ці властивості та якості не є центральними для визначення того, якою є ця людина, що саме вона робить, на що здатна, як її сприймати.
Культурний контекст країни, де ми живемо, надзвичайно важливий. Якщо суспільство є більш-менш однорідним, проблема толерантності не виникає. Нетолерантна поведінка стає проблемою лише у неоднорідному суспільстві. Там, де є багато націй, потрібні закони толерантності. Саме тому, що «нетолерантність» - ксенофобія, страх перед чужими – у людини в крові. Там, де одна культура поглинає іншу, говорити про толерантність знов стає важко, оскільки виникають інші цінності, які треба захищати. Чи буде країна, яку загарбала інша країна, «толерантною» по відношенню до загарбника? Чи буде захист своєї мови, культурних надбань – нетолерантною поведінкою по загальнолюдським цінностям миролюбства, прощення і культурності? Саме на таких «протиріччях», які не є протиріччями, і виникають суперечки, які доходять до нетолерантних сутичок.
Там, де є неоднорідність, необхідно вводити поняття толерантності, щоб запобігти кровопролиттю або навіть просто суперечкам.
Толерантність варто розглядати на конкретних прикладах, які можуть вчити нас людяності, соціальній активності, розумінню, прийняттю, повазі і самоповазі.
Так, нещодавно в Україні пройшов чемпіонат Європи ЄВРО-2012. Україну відвідали мільйоні іноземців, носіїв інших мов, представників різних національностей, культур, рас. Це було цікаве випробування для українців і своєрідне відкриття держави для світу. Відкриття України як доброзичливої, толерантної та комфортної платформи для спілкування між націями та державами.
З точки зору соціальності толерантність – чи не єдина умова співіснування різних людей, можливість отримувати і віддавати досвід, ділитись новим і вчитись. Консолідація суспільства сприяє зростанню поваги до соціальних та загальнолюдських цінностей, повазі до світових культур тощо.
Людина, що краще розуміє себе – краще зрозуміє й іншого. Зростання усвідомленості окремих людей, соціальних груп, всього суспільства сприяє розвитку толерантності.
На державному рівні соціально-економічний розвиток країни багато в чому залежить від успішного формування культури перемовин, мистецтва пошуку компромісів, продуктивної конкуренції між різними фінансово-промисловими групами, сферами малого й середнього бізнесу в умовах модернізації економіки.
Толерантність тут – прагматична норма, соціально та економічно обумовлена, за допомогу якої формується баланс між інтересами конкуруючих сторін.
Серед відомих миротворців та тих, хто започатковував толерантні засади - Лев Толстой, Махатма Ганди, Мартин Бубер, Альберт Эйнштейн, Нільс Бор и Андрій Сахаров, Лев Выготский, Альберт Швейцер, Януш Корчак, Соломон Михоелс та інші.
Їх діяльність – приклад толерантності, поваги, миротворчих позицій, що рухають людською історією.
Стаття:
ЄВРО-2012 виявилось цікавим досвідом для України з точки зору засад толерантності. Багато іноземців признавались, що боялись їхати до України, оскільки чули про не толерантне ставлення до «чужинців». Ситуація була цікава тим, що деяких «активістів» просто не пустили з Британії і Польщі до України через їх засвідчену «агресивну» поведінку на батьківщині.
Нетолерантність – явище міжнародне і міжнаціональне. Поодинокі випадки агресії та бійок під час ЄВРО-2012 в Україні були. Але їх було значно менше, аніж очікувалось. Расистські настрої місцевих болільників завершувались в основному скандуванням нацистських вітань.
При цьому випадки расистських настроїв зустрічались і серед англійських болільників, хоча до серйозних сутичок справа не доходила. Отже, проблема толерантності цілком інтернаціональна.
Про толерантність можна говорити багато та активно, це популярна та актуальна тема. Головне, варто пам’ятати, що позиція толерантності означає позицію сильної людини, яка вміє думати та аналізувати, розуміти та поважати інших.
Матеріал підготувала методист 1 кат.
відділу зв’язків з громадськістю
Петрова Олександра
Немає коментарів:
Дописати коментар