понеділок, 28 лютого 2011 р.

Варто чи ні?

«…не існує єдиної методології, яка б дозволила створити успішний проект. Так само не існує чарівної «кнопки», яка б допомогла просунути блог «в один клік», - Слава Баранський, автор журналу Lifehacker.

Серед численних рекомендацій блогерам є й така: " Налагоджуйте дружні стосунки з читачами, не лишайте без уваги коментарі". Чи потрібно автору посту відповідати на всі коментарі? Як це робити найкраще? Відповідати одразу в тих же коментарях чи надсилати приватні повдомлення? Що доцільніше, ефективніше, коректніше? 

Нетикет з цього приводу, як на мене, не дає вичерпної відповіді, а можливо, я її просто не бачу чи пригадати не можу.

четвер, 10 лютого 2011 р.

Видання, на яке чекали...дочекалися!

Почну з фактів, бо лірика ні до них, ні після - недоречна.

Згідно результатів Всеукраїнського дослідження "Рівень обізнаності українців щодо питань безпеки дітей в Інтернеті", проведеного в рамках програми Miсrosoft "Партнерство в навчанні" кафедрою превентивної роботи та соціальної політики ЮНЕСКО в Україні, вдалося встановити, що:
  • лише 9 % дітей в Інтернеті шукають інформацію для навчання;
  • 52 % дітей використовують Інтернет для спілкування в соціальних мережах, де залишають свої особисті фото (51%),  номер мобільного телефону (46 %), домашню адресу (36 %);
  • на зустріч з віртуальними знайомими вже ходили 60,3% підлітків (15-17 років), 33,7 % дітей (14-15 років), 21,7% дітей (12-13 років), 11,7 % дітей (10-11 років);
  • 72,5 % дітей хочуть отримувати більше інформації про те, як захистити себе в Інтернеті. Бажають дізнатися про безпеку дітей в Інтернеті і 77 % батьків.

понеділок, 7 лютого 2011 р.

"Побачення" з нетикетом

Завдяки Skype-включенню Київ - Дніпропетровськ (Державна бібліотека України для юнацтва - Дніпропетровська ЦБС) співробітники Інтернет-центрів більше дізналися про культуру спілкування в Мережі та можливих способах її популяризації серед користувачів.
Зустріч відбулася ще 4 лютого, але відчуття і враження викласти словами спромоглася лише зараз. Початково задумувала пост з лірикою та пропорції змінюються щохвилини :).

субота, 5 лютого 2011 р.

Не бийте"вікон"

Згідно теорії "розбитих вікон", сформульованої Джеймсом Вілсоном та Джорджем Келлінгом, якщо хтось в будинку розбив скло і ніхто довго його не замінює на нове, то невдовзі в цьому будинку жодного цілого вікна не лишиться, а потім почнеться мародерство. Такий очевидний безлад і недотримання людьми загальноприйнятих норм поведінки провокують оточуючих теж забути про правила. Як результат - пристойне місце може перетворитися на клоаку, де людям бридко і моторошно ходити.

А хіба в віртуальному товаристві ця теорія втрачає актуальність?! Варто комусь потролити трішки - маєш добру пригорщу сміття і витраченої в холосту енергії. А листи щастя мають дивну звичку "ділитися" і повертатися назад. Жахливо розписані стіни в соціалках, спотворені чужі фото...холодне скло, скалки довкола...

Не бийте вікон.

четвер, 3 лютого 2011 р.

Отямити й отямитись... або Готуємось до Дня безпечного Інтернету

Останнім часом досить часто згадую слова О. Забужко «Бо віртуал – то знаєш, така штука, яка дуже боляче б’є, коли з ним загратися.». Повертаюся до них, коли довго порпаюся в купі сміття й реклами, у пошуках значущого, нового, потрібного для життя. Без пафосу, вони, як сонця промінь, будять, коли подовгу «залипаю» в Інтернеті. Допомагають отямитись. І коли якесь тендітне дівчатко заводить заїждженої пісеньки: «Вау, Інтернет!... анонімність, безкарність, ролі, маски, свобода… обирай!», – так і хочеться обережно і легесенько струснути, а раптом стрепенеться, схаменеться, отямиться… А може, це мене струснути треба), але розмову я веду чи намагаюся вести до іншого.