понеділок, 1 серпня 2011 р.

Хтось боїться темряви, когось лякає блоґер, що зупиняє вас?


«Мамо, не вимикай світла! Я боюся!» - жалібно просить дитя і мати лишає йому увімкненим нічника. Потім поступово  вона буде розпитувати про його страхи, малювати їх на папері, вигадувати історії з гарною кінцівкою і т.д.

«Я не можу коментувати блоґ, а писати -  й поготів! Я боюся!» - такого змісту фраза менш поширена за попередню, але й її чути доводиться. Як діяти в першому випадку більш-менш зрозуміло, а от другий і пропоную розглянути. 

Один мій знайомий психолог радить малювати страхи, щоб потім на них поглянути і знищити. 
Ось вони, можна дивитися:
  • страх критики та негативних відгуків,
  •  страх зарекомендувати себе непрофесіоналом,
  •  страх згаяти купу часу дарма,
  • страх провалу.
Не такі вони вже й страшні.  Як гадаєте? А може, ще домалюєте чогось.