пʼятниця, 5 серпня 2011 р.

Заборонений плід солодкий, яблуко розбрату, або Як забезпечити безпеку дитини в Інтернеті.

Олександра Петрова.
Інтернет – безмежжя інформації, що відкривається сучасній людині з самого раннього віку. Коли вперше дитина поринає в мережу? В десять років? В вісім? Дехто вчить дитину користуватись комп’ютером, а там і Інтернетом, вже з чотирирічного віку. Все це – на розсуд батьків, хоча психологи та лікарі радять максимально обмежувати доступ до Інтернету дитині, молодшій за 7 років. Про обмеження та роботу в мережах я розповім пізніше, а зараз питання – які принади і яка небезпека чекатиме на дитину будь-якого віку там, в інформаційних просторах світу?

Безперечно, сьогодні Інтернет потрібен. Комп’ютерна освіченість є запорукою благополуччя, розвитку, добробуту. Інтернет допомагає навчатись, здобувати нові навички. Не будемо перераховувати плюси мереж, це і так зрозуміло будь-якій сучасній людині.

Але – соціальні мережі, де дитина може зіштовхнутись будь з ким. Але – неперевірена, а тому небезпечна інформація стосовно різноманітних сторін життя. Але – агресія та озлобленість невідомих чужинців, які можуть завдати шкоди. Сайти, на яких можливе виготовлення та розповсюдження матеріалів, пов’язаних із насиллям, в тому числі сексуальним, психологічним, фізичним. Розпалювання міжнаціональної ворожнечі. Домагання, шантаж, залякування, переслідування. Все це входить до поняття жорстокого поводження та шкідливого впливу на дітей та підлітків в мережі. Все це переслідується, хоча і не все – законом. В кінці кінців, навіть банальні комп’ютерні віруси, які можуть бути на невідомих сайтах, не дуже порадують батьків дитини, яка цікавиться Інтернетом.

З мережі Інтернет не варто робити чудовисько під ліжком, але цілковите усвідомлення можливих небезпек є необхідним для будь-якого батька, будь-якої мати, яка садить дитину за монітор та вчить натискати «ентер».

Давайте докладніше розглянемо проблеми мережі, та що ми можемо з цим зробити.

Реклама, віруси та спам.
Найпростіша небезпека – нав’язлива реклама, можливість підхопити «троян», спам тощо. Якщо ви вчите дитину користуватись Інтернетом в ранньому віці, можете дати їй доступ до визначених і перевірених сайтів, цілком безпечних. Тут вона може тренувати свої вміння користувача, дізнаватись нове. Сучасні ліцензійні програми дозволяють забезпечити необхідні налаштування та безпечний доступ, перекрити шлях непотрібній інформації.

Наймолодшу дитину (5-7 років) варто навчити відрізняти рекламну інформацію від цікавинок, якими ви хочете з нею поділитись. Виділить час, який ви проведете поруч з дитиною в Інтернеті. Нехай вона розпитує вас, що і де, і ви самі вчиться поруч із нею. Дитина може усвідомити, що завжди знайде в вас підтримку. Обмежуйте час сидіння в мережі. Життя маленької дитини повинно бути насиченим та різноманітним, і Інтернет складає лише його малу частину.

Придумайте або намалюйте казку про страшного хробака, який виліз із ворожнечого сайту, щоб з’їсти, згризти мешканців доброго королівства-сайту. Чудові воїни-антивірусні програми перемогли його. Або сама ваша дитина знайшла сліди чудовиська і попередила добрих мешканців сайту, своїх батьків та друзів, про небезпеку. Така казка для наймолодших стане яскравим прикладом можливої небезпеки.

Принади соціальних мереж.
Із соціальними мережами ситуація складніша. Тут ми підходимо до проблем психологічних, до виховання, до залежності. Всі батьки повинні зрозуміти – дитина, в якої є друзі, цікаві заняття, впевненість у собі, можливість розвиватись тощо навряд буде сидіти добу за добою в соціальних мережах, спілкуючись із незнайомими людьми, гортаючи чужі щоденники та сприймаючи картинки-«аватари» як живих друзів. Якщо ми помічаємо таке за своєю дитиною, чи не бракує їй спілкування живого, справжнього? Що тут можна порадити? Все це просто, але все одно варто наголосити – спілкуймось зі своїми дітьми, радимось із ними, в тому числі і стосовно інтернет-життя. Часто наші діти більш освічені в нюансах користування мережею, ніж ми самі. Можливо, звичайна прогулянка на природу, в ліс, в музей, цирк, театр стане порятунком. Можливо, сучасні бібліотеки, які пропонують найширший спектр інформаційного обслуговування, відвернуть увагу дитини від монітору. Можливо, ігри та хобі, запропоновані дитині, стануть більш важливими, ніж лишня година за монітором і переглядання «аватарів» сторонніх людей.
Небезпека соціальних мереж ще і в тому, що на вашу дитину може звернути увагу будь-хто, і не завжди адекватний співбесідник. Лякати дитину «страшними дядями» не варто, а ось пояснити, що всілякі підбурювання, шантаж і залякування – незаконні і переслідуються законом, варто. Дитина повинна відчувати безпеку в мережі, і повинна довіряти вам. Способів вплинути на дитину, особливо молодшу за віком, багато. Чужинець може назватись іменем знайомого батьків, або знаменитої людини. Він може привабити дитину історією про власні нещастя, викликати жалість та співчуття. Він може запропонувати дитині цікаві картинки із іграшками та тваринами, вимагаючи зустрічі, де він покаже їх «по-справжньому».

Поясніть дитині, що ніколи не можна розповідати чужинцям конфіденційну інформацію стосовно адреси проживання, паспортних даних, здоров’я та роду занять. Якщо хтось цікавиться вашим життям та життям вашої дитини – це підозріло.

Коли дитина починає користуватись Інтернетом, про все це її варто попередити заздалегідь. Ні, не виховувати в ній страх перед будь-яким незнайомцем, але пояснити, що люди бувають різні, і не всі – дружні до нас. Краще дитина довіриться вам, аніж чужому, вірно? Проводьте із нею більше часу, пропонуйте обговорювати її проблеми, обговорюйте з нею питання, які важливі для вас самих. Довіра – це так важливо. Вона потрібна не тільки дитині. Згадайте себе в віці вашого сина або дочки. Що вас хвилювало? Чим ви можете зацікавити дитину? Бібліотеки, книги, мистецтво, зоопарки, виставки, музеї – світ значно ширший за десяток закладок із сайтами в Інтернеті.

Не варто протиставляти Інтернет-життя життю реальному. Нехай дитина зрозуміє, що Інтернет необхідний, цікавий і потрібний, що саме там можна знайти друзів, щоб потім зустрітись із ними або написати їм паперового листа. Навчіть дитину цьому. В паперовому листі можна відправити справжню красиву листівку, і це буде надзвичайно приємно адресатові! А як зрадіє дитина, коли отримає відповідь!


Азартні ігри.
Ідемо далі. В Інтернеті достатньо азартних ігор, сайтів з електронними «казино». Це повертає нас до проблеми залежності дитини. І тут вступають у дію фінансові питання. Дитина, якa починає витрачати в мережі свої або батьківські гроші на ігри, мало відрізняється від «ігромана», який пропалює своє життя в ігрових клубах та реальних казино. Тож починати знов треба з самої людини, яка ще не усвідомлює небезпеку такої залежності.

Якщо ви бачите, що ваша дитина грає в мережі, подивіться, яку категорію сайтів вона використовує. Так, в Інтернеті є велика кількість ігрових сайтів, що пропонують гру в карти, нарди, шахи, дошки, головоломки. Ігри оперують балами, цифрами, але ніяких грошей, віртуальних або реальних, там немає. Ці ігри можна запропонувати дитині, оскільки це своєрідні «сигарети без нікотину» для залежного. Є сайти з іграми, які оперують віртуальними грошима. Вже під питанням, так? Оскільки після цього дитина цілком може перейти на сайт зі справжніми азартними іграми. Вирішення проблеми також цілком індивідуальне. Перш за все – не сваріть дитину. Поясніть їй (особливо якщо це «самостійний» підліток), що заробляння грошей – непроста справа. Можливо, дитина зрозуміє, що кишенькові гроші можна витрачати на більш цікаві речі, або переключить увагу на щось інше. Розкажіть дитині, що власники сайтів таким чином заробляють на дітях чисельні кошти. І, в решті решт, перевірте, чи не використовує дитина вашу власну кредитку для азартної інтернет-гри. Зазвичай такі сайти потребують кредитних карток, і перекрити доступ до них не так важко.

Діти наслідують приклад батьків. Можливо, ви самі проводите багато часу в Інтернеті. Само собою, дитина це помітить і вчинить так само. Подумайте про це.

«Брудні» сайти.
Небезпека порнографічної продукції та насилля чи не найбільш хвилює батьків. Як не чистять простори Інтернету, кількість такої продукції не зменшується. Що робити? Починати варто не з Інтернету, а з людини. З дитини. Дитина, навіть мала, правильно попереджена про небезпеку, може і не зацікавитись «полуничкою» та червивими плодами. Дитина, яка має уявлення про красу людського тіла та про стосунки між людьми, про гармонію розвитку людини, про кохання та шлюб, скоріше за все не буде заглиблюватись у «потворне». Тож ми знов повертаємось до виховання. Наразі – до виховання прекрасного у дитині. Запропонуйте дитині книги, навчіть її малювати людей, чоловіків, жінок. Різні психологи радять починати правильне статеве виховання дитини в різному віці, тут важко знайти спільну думку. Все залежить від родини і світогляду людей. Але дитина, знайома зі світом, спокійніше відреагує на «брудну» інформацію, яка може випадково потрапити до неї. Можливо, із гумором. Не сваріть дитину, якщо знайшли в її закладках «щось таке». Розпитайте дитину, де саме вона це знайшла, і чому зацікавилась. Можливо, якщо дитина зовсім мала, це просто випадковість. Вона побачила щось незнайоме, і захотіла роздивитись. Не карайте її за цікавість, це природно. Може, якраз час розповісти їй про справжні стосунки між чоловіком та жінкою. Якщо в цей момент ви створите навколо події зайве хвилювання, дитина запам’ятає цей «солодкий заборонений плід», і буде шукати далі. І що найгірше – знайде…

Що стосується насилля, міжрасової та релігійної ворожнечі – поради будуть подібними. Якщо батьки дитини не люблять щось чи когось, скоріше за все, дитина також не буде толерантнішою за них. Але якщо ви хочете, щоб ваша дитина уникала проблем світу – почніть не зі світу, почніть із неї. Інформація всюди, в тому числі – в газетах, в новинах. Інформація про небезпеку, насилля, війни, агресію. Дитина повинна бути готова до цього. Допоможіть їй сформувати своє власне ставлення. Як вона захищатиме свою думку – словом чи кулаками, і коли варто використовувати перше або друге? Що вона знає про війни, може, варто дати їй початкових екскурс в історію? І знов таки - з якого віку починати виховання доброти та щирості в дитині, з якого віку розповідати їй про можливі проблеми і способи їх долання? Само собою, підліток вже сформував свій світогляд достатньо, і має власну точку зору, тоді як п’ятирічна дитина може перелякатись, побачивши «страшні картинки».

Варто розповісти дитині про фашизм, міжрасову ворожнечу, знов таки, на прикладі історії – навіть якщо вона замала, так чи інакше вона буде вивчати ці питання в школі. Тоді вона буде готова до інформації, яка може просочитись навіть через фільтри в ваш комп’ютер.

Поясніть дитині, що мережа – це інформаційний простір, в якому можна знайти стільки всього цікавого про світ. Навчіть користуватись пошуковими сайтами, і в кінці кінців, поясніть, що цю інформацію вона може знайти і в інших джерелах. Справжня книга в руках значно вагоміша за блимаючий текст на екрані монітору. Інформація, яка необхідна дитині, є в журналах і газетах, в бібліотеках, самі батьки можуть відправитись із дитиною в мандрівку до найближчої книгарні чи бібліотеки. Подаруйте дитині кольорову енциклопедію «Про все на світі», нехай вона усвідомить, що саме її цікавить. Можливо, колекціонування марок, моделей літаків або машинок, фігурок динозаврів чи солдатиків відверне увагу дитини від сайтів, де вона може оперувати лише інформацією.

Доросліші діти, підлітки та старшокласники, давно вже не уявляють свій світ без Інтернету, соціальних мереж та електронних щоденників. Це стало частиною їх життя. Дозвольте їм сформувати свій власний простір в мережі, але пам’ятайте про довіру. Одна справа, коли ваша дочка веде «таємний щоденник», який ви не маєте права читати, і інша справа, коли вона до четвертої ранку просиджує в мережі, спілкуючись не зі своїми друзями, а будь з ким. Не підривайте довір’я, але, можливо, їй потрібна і ваша увага?

Спілкування з дитиною «поза комп’ютером», виховання в ній відчуття прекрасного, вчасне та розумне статеве виховання, соціальна та політична грамотність дитини, підтримка її хобі, мандрівки та справжні книги, музика, спільні святкування родинних свят - всі ці нехитрі правила стають запорукою інформаційної безпеки в Інтернеті.

В разі виникнення питань можна звернутись за телефоном «гарячої лінії», де фахівці, які займаються питаннями захисту прав дітей, нададуть вам пораду.
Телефон: 0 800 500 335
(безкоштовно для дзвінків із стаціонарних телефонів на території України),
або 386 (безкоштовно для дзвінків з телефонів мобільних операторів «Київстар» і «МТС»).

Веб-сайти, що пропонують насильство й жорстокість, розпалюють міжрасову та релігійну ненависть, переслідуються законом. Про це необхідно повідомляти в Департамент боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми, МВС України та управління (відділи) БЗПТЛ ГУМВС, УМВС.
Телефон довіри Департаменту: +38 (044) 254–76–04.

Використані інформаційні джерела:
http://www.osvita.com/pdf/pidruchnyk/layout.pdf

http://vinformatics.at.ua/publ/bezpeka/informacijna_bezpeka/pamjatka_batkam_quotjak_zabezpechiti_bezpeku_ditini_v_internetiquot_chastina_1/20-1-0-52

Автор: Олександра Петрова.